Як дівчина із Маріуполя розповідає мексиканцям про політичну ситуацію в Україні

Анна Дейкун родом з Маріуполя, але вже кілька років живе і вчиться в Мексиці. У 2019 року в Мехіко відкрилася виставка «На лінії фронту. Українське мистецтво, 2013-2019», над якою дівчина працювала не один місяць. Про подробиці виставки, а також яке місце в ній відведено Маріуполю дізнайтеся в матеріалі mariupol-trend.in.

Про ідеї зробити виставку і її складові

Коли Анна познайомилася в Мехіко зі Світланою Бедарево, відразу заговорили про співпрацю, поєднавши ідею Світлани зробити художню виставку та ідею показів документальних фільмів Анни в Сінетеке. Так народився концепт проекту під назвою «На лінії фронту. Українське мистецтво, 2013-2019». Почали концептуалізувати, писати тексти, думати про контент, вести нескінченну кореспонденцію, подаватися на гранти.

Над проектом працювали рік. Складнощі були через бюрократію, адміністративних питань. Їх багато, як з української, так і з мексиканської сторони, все зі своїми культурними та персональними особливостями. Але головна складність – це пошук спонсорів.

З авторами погодилися працювати відомі українські художники і режисери. Спочатку в проект повірив Національний музей культур світу, після дискусії погодився хостити Музей Пам'яті і Толерантності, також Сінетека Насьональ погодилася показувати фільми. Дівчат спонсорує Mironova Foundation, Фонд «Відродження», Samsung Mexico, навіть посольство надає інформаційну допомогу.

Сам проект фокусується на тому, як сучасні художники і режисери інтерпретують турбулентну політичну і культурну ситуацію останніх шести років в Україні: від Майдану до анексії Криму та війни на Донбасі. І складається він з трьох частин: безпосередньо виставки фотографій, відео та цифрової графіки сучасних українських художників, панельних дискусій та кінопоказів документальних фільмів.

Зображення видалено.

Для виставки обирали роботи, які проблематизують і концептуалізуються український локальний досвід останніх шести років. Мета дискусій - створити міждисциплінарний і інтернаціональний діалог між академіками і художниками з України та Мексики зрозумілою звичайної публіці мовою.

Завдання – наблизити публіку до незнайомого їй українського контексту через мову кіно. Тематика програми виходить за рамки Майдану і війни на Донбасі, їх цікавить документальне кіно, яке все більше плутає кордону між «реальністю» і «фікцією».

Відвідувачі виставки та зв'язок із Маріуполем

Маріуполь фігурує, навіть занадто, в відео форматі. На виставці представлено відео Петра Армяновскій «Я і Маріуполь». Під час дискусій показують документальний експериментальний фільм Марії Стоянової «Ма» (2017). В останній – йдеться про мистецтво і цивільному активізм, про Платформі Тю. За програму документального кіно і говорити нічого: «Маріуполіс» Мантаса Кведравічуса (2016), «Аня і Сергій» Ivette Löcker (2018), «Серч» маріупольського режисера Сашка Протяга (2014-2016).

Виставка відкрита для відвідувачів щодня, вхід безкоштовний. Музей знаходиться поруч з Національним Палацом. За статистикою, відвідуваність в будні до 500 осіб, на вихідних – близько 1500 чоловік в день.

Comments