Маріупольський драматичний театр – це унікальне місце, яке об’єднувало людей з різних куточків нашої країни. У стінах цього закладу виступало багато театральних труп як закордонних, так і українських, раділи, сумували глядачі. Проте, це було в минулому, бо театру більше не існує. У пам’яті залишилася лише його цікава історія, докладніше про неї, читайте далі на mariupol-trend.in.ua.
Від церкви до театру
У центрі нашого міста був великий пагорб, на ньому сквер. Міська влада прагнула облаштувати тут зону відпочинку для містян. Проте, щось пішло не так, план здійснити не вдалося. Стояв сквер пусткою. Варто зазначити, що в певний період часу цей сквер мав різні назви: Олександрівська площа, Центральний та Театральний сквер.
У 1862 році на цій території відбулася закладка майбутнього храму Марії Магдалини. Будівництво тривало кілька місяців, потім його зупинили. У 1888 році вирішили відновити. Цьому сприяло те, що у місті з’явилася залізниця, новий морський порт, зросла кількість населення та потреби в релігійних послугах. У зв’язку з цим, міське самоврядування прийняло рішення щороку з казни видавати на зведення та облаштування храму по 2000 рублів.
Восени 1897 року храм освятили, проте у 1934 році він був зруйнований. Площу, де розміщувався храм перетворили на сквер з фонтаном. Проте згодом його занедбали.
Окрім скверу, тут було місце поховань. При церкві існував цвинтар, у Другу світову війну гітлерівці ховали на ньому військових Вермахту. Після вигнання їх з міста цвинтар знищили. Всі останки, які були в ньому знайдені, ексгумували та перепоховали на німецькому воєнному кладовищі у Харкові.
У 1950 році відбулося відродження скверу. На місці храму побудували невеликий торговельний павільйон, де продавали їжу, напої. Утворився невеликий культурний осередок для відпочинку містян й гостей міста. Згодом вирішили будувати театр.
Велике будівництво відбувалося з 1956 року по 1960 рік, на нього витратили 14 мільйонів рублів. Головними архітекторами були Олександра Крилова та Олег Малишенко. За їхнім проєктом було зведено кілька театрів у різних областях України: Полтавський академічний музично-драматичний театр, Херсонський драматичний театр та Рівненський театр.
Згідно з проєктом маріупольський театр мав 2 сцени: велику – розраховану на 800 місць і маленьку – на 70 місць. Урочисте відкриття закладу відбулося в листопаді 1960 року. Перша вистава, яку презентували глядачам називалась «Іркутська історія».
Маріупольський драмтеатр був незвичайним, він відрізнявся від інших. Заклад мав домінантне розташування, крім цього унікальним був його головний фасад. Найбільш розкішне оздоблення отримала глядацька зала. На балясах балконів, стелі – декоративна ліпка з мотивами українського баркового орнаменту. Підлога в глядацькій залі та фоє вкрита дерев’яним паркетом. В інтер’єрі закладу збереглися оригінальні софіти та люстри.
Велика цінність театру, руйнування
У 1983 році театру присвоїли статус пам’ятки архітектури. Було кілька причин такого рішення. Споруда театру спричинила великий вплив на розвиток архітектури Маріуполя. Крім цього, театр являв собою забудову міста в класичному стилі. Попри те, що в нашому місті типовий проєкт будівництва використовувався повторно, зведений театр отримав власні унікальні риси. Монументальна композиція в тимпані фронтону є художньо цінною, оригінальною, виконана майстерно.
Діяльність драмтеатру вплинула на розвиток культури та мистецтва в Маріуполі. З 1968 року по 1986 рік театр очолював відомий артист Олександр Утеганов, завдяки його старанням та сумлінній праці, Маріупольський драмтеатр став одним з найкращих в Україні.
На початку Російського вторгнення в Україну (24 лютого 2022 рік) драмтеатр служив укриттям для людей, які залишилися без дому й не хотіли евакуюватися. На жаль у березні 2022 року після вторгнення до Маріуполя рашисти завдали бомбовий удар по театру, який відібрав життя тисячі людей та зруйнував театр.
